- Блакитне то автомобіль
- Червоне то ровер (треба зблизити в район Ярослава)
- Чорне то
журбавузькоколійка.
пʼятниця, 12 червня 2015 р.
Ярослав - Пшеворська вузькоколійка - Ланцут
середа, 10 червня 2015 р.
Мандрівки в Шенген на вісьмох колесах
Я до останнього був автоскептиком, вважаючи, що людина, яка може дозволити собі автомобіль, краще хай їздить на велосипеді, а при потребі замовляє таксі: так і дешевше, і здоровше, і простіше, ніж володіти машиною. Мене також лякала перспектива зайвих контактів з государством, які вимушено з'являються у автовласників, а також не хотілося вішати на себе новий і серйозний обов'язок слідкувати за технічним станом авто (не кажучи вже про стрес і ризик його купівлі).
Але ось раптом я отримав посвідчення водія і навіть придбав транспортний засіб. І основним поштовхом до цього стало два чинники: чинник батьківства і чинник тяги до мандрівок. Ці два аспекти почали вимагати комбінування, а через громадський транспорт комбінувати їх не вийшло. Значить, довелося комбінувати через автомобіль.
Несподівано в систему скомбінувався і третій чинник - велосипедизм. Купівля автомобіля мала б теоретично зашкодити моєму велосипедному стилю життя. Але, навпаки, моя роверова географія отримала розширюючий поштовх.
Але ось раптом я отримав посвідчення водія і навіть придбав транспортний засіб. І основним поштовхом до цього стало два чинники: чинник батьківства і чинник тяги до мандрівок. Ці два аспекти почали вимагати комбінування, а через громадський транспорт комбінувати їх не вийшло. Значить, довелося комбінувати через автомобіль.
Несподівано в систему скомбінувався і третій чинник - велосипедизм. Купівля автомобіля мала б теоретично зашкодити моєму велосипедному стилю життя. Але, навпаки, моя роверова географія отримала розширюючий поштовх.
четвер, 4 червня 2015 р.
Поліська вузькоколійка "Антонівка--Зарічне"
Вузькоколійками я багато наїздився по Карпатах, ще коли вони працювали і були не туристичною атракцією, а звичайним транспортом, як мор шрутка. Колійку інкорпорувалося в туристичні маршрути, вона могла зв'язати два віддалених гірських райони в один похід. Тепер, в результаті повеней і жадності, вже колійок майже не лишилося, тому ті, які таки лишилися, є страшно цікавими. Особливо якщо знати мою незрозумілу любов до рейкових транспортів.
Тож і вийшло так, що минулі три вихідні були присвячені можливості покататися на одній з тих збережених вузькоколійних залізниць. А саме залізницею Антонівка — Зарічне, що пролягає західним Поліссям і є найдовшою вузькоколійною залізницею в Європі. Оскільки днів - три, то ми не тільки комфортно з'їздили на колійку, але ще й побачили різного по дорозі.
Підписатися на:
Дописи (Atom)